МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет “Львівська політехніка”
ПІДПРОГРАМИ (ФУНКЦІЇ) В МОВІ ПРОГРАМУВАННЯ С
Інструкція
до лабораторної роботи № 7
з курсу “Проблемно-орієнтовані мови програмування”
для студентів базового напрямку 6.08.04
"Комп’ютерні науки"
ЗАТВЕРДЖЕНО
на засіданні кафедри
системи автоматизованого проектування
Протокол № 1 від 31.08.2009 р.
ЛЬВІВ 2009
Підпрограми (функції) в мові програмування С. Інструкція до лабораторної роботи № 7 з курсу “Проблемно-орієнтовані мови програмування” для студентів базового напрямку 6.08.04 "Комп’ютерні науки“
Укл. М. І. Андрійчук, І. І. Чура. - Львів: НУ “Львівська Політехніка”, 2009 р.- 13 с.
Укладачі М. І. Андрійчук, к. ф.-м. н., доцент
І. І. Чура, к. т. н., доцент
Відповідальний за випуск С. П. Ткаченко, канд. техн. наук, доцент
Рецензенти М. В. Лобур, доктор техн. наук, професор
В. І. Каркульовський, канд. техн. наук, доцент
1. МЕТА РОБОТИ
Мета роботи - ознайомитися із особливостями застосування функцій у алгоритмічній мові С.
2. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Підпрограми (функції)
Дуже часто виникає потреба у виконанні тої ж самої послідовності дій на різних етапах обробки інформації. В алгоритмах такого роду у різних місцях зустрічаються однакові за діями фрагменти, які відрізняються лише значеннями вхідних даних. Для підвищення ефективності програмування введено поняття підпрограми, або функції.
Загальний вигляд функції
Загальний вигляд функції такий:
тип ім’я_функції( список параметрів )
{
тіло функції
}
Тип визначає тип значення, яке поверне функція використовуючи оператор return. Якщо тип не визначений, то функція поверне значення типу integer по замовчуванню. Список параметрів являє собою список, розділених попарно комами, типів та імен змінних, значення яких отримує в якості аргументів функція при виклику. У випадку, коли функція не має аргументів, список параметрів є порожнім, але дужки не опускаються.
Для прикладу наведено правильний опис функції f:
f( int x, int y, float z )
та опис, що є невірним, через int x,y:
f( int x, y, float z )
Отже, кожна змінна у списку параметрів разом із своїм типом має бути відокремлена комою від інших.
Вихід з функції
Існують два шляхи завершення виконання функції і повернення у програму, яка здійснила виклик. Перший шлях - послідовне проходження всього тіла функції, наприклад, функція, що друкує значення х:
void simple( int x )
{
printf( “%d”, x );
}
Другий шлях - завершення виконання функції з використанням оператора return. Наступна функція завершує виконання, якщо значення змінної х рівне нулю або досягнуто кінець функції. Оператор return викликає завершення функції, хоча вона не виконалася до кінця (якщо х = 0).
void divide( float x, float y )
{
float z;
if (x == 0) return; /* не можна ділити на нуль*/
z = x / y;
printf( “Результат : %f”, z );
}
Повернення значення
Для повернення значення з функції використовується оператор return із вказаною змінною, значення якої повертається. Наприклад:
max( int a, int b )
{
int temp;
if (a > b) temp = a;
else temp = b;
return temp;
}
Зауважте, що функція повертає значення цілого типу, який по замовчуванню назначається функції, для якої явно не визначено жодного типу, тобто перед іменем функції в описі не вказано тип. Дозволяється використовувати більше одного оператора return. Це спрощує розуміння алгоритму.
Наприклад, попередня функція max() може бути написана так:
max( int a, int b )
{
if (a > b) return a;
else return b;
}
Функції, які повертають значення можна використовувати так, як показано у прикладі:
if ( max(x, y) > 20) printf( “Більше” );
Але функції не можна присвоювати значень:
max(x, y) = 20;
Часто виникать питання, чи потрібно оголошувати змінну для того, щоб повернути значення з функції. Відповідь - ні. Розглянемо приклад:
#include <stdio.h>
main()
{
int x, y;
x = 10; y = 20;
printf(“%d”, mul(x, y));
}
mul(int a, int b)
{
return( a*b );
}
Прототип функції
Прототип...
